Прийоми розкладки декоративного щебеню та гранул
У згаданих вище розробках, виконаних на Салаватському заводі ККД з обробки заводських панелей штучним щебенем і гранулами, проводилася спеціальна серія експериментів щодо вибору найкращого способу їх фіксації на дні форми та полегшення подальшого відслонення від затіків піномаси.
Випробувалися прийоми розкладки декоративного щебеню і гранул фракції 10-20 мм по шару товстої мішковини або піску, просочених 7%-ним водним розчином декстрину, по шару піску без його просочення послаблюючим складом і, нарешті, формування оздоблювального шару із суміші піномаси зі штучним ( або гранульованим) заповнювачем на просоченій декстриновим розчином мішковині. Всі ці експерименти показали, що найбільш якісне, хоча відносно неглибоке, оголення штучного щебеню та гранул досягається при розкладанні їх по шару чистого піску.
Його просочення послаблюючим розчином дозволяє досягти більшої глибини оголення, але створює на поверхні частинок жовтуваті плями, що важко видаляються.
Відповідно до сказаного, при випуску комплекту панелей для будівництва будинків нової салаватської серії 111 -108 виготовлення оздоблювального покриття здійснювалося шаром чистого піску зі збільшенням фракції щебеню до 60 мм. У цьому випадку товщина шару піску становила 3-4 см і укладений щебінь наполовину втоплювався в нього. Після автоклавної обробки панелей шар піску легко зчищався з їхньої лицьової площини звичайними швабрами, відкриваючи вельми декоративну великошорстку фактуру.
Поряд із описаним способом на Салаватському заводі ККД випробувалася обробка пінобетонних панелей дрібним подрібненим матеріалом по клейовій підкладці. Це диктувалося архітектурно-композиційними вимогами, що передбачають розбивку фасадної поверхні з великорельєфною щебеневою фактурою щодо гладких кольорових вставок.
Оздоблення декоративною крихтою (кам’яної, керамічної та скляної) по клеючій основі в даний час набула великого поширення. Її нанесення може проводитися механічним, пневматичним та електростатичним способами. У подібних покриттях довговічність обробки визначається, головним чином, якістю основи, що клеїть. На заводах будівельних конструкцій зазвичай використовуються клеючі склади на основі акрилатного латексу МБМ-5С, бутадієнстирольного латексу СКС-65 ГП та полівінілацетатної емульсії ПВАЕ.
Спосіб обробки панелей з ніздрюватого бетону подрібненою мармуровою крихтою по клейовій підкладці розроблений у ВНІІстромі та впроваджений на Гродненському КСМ.
Лабораторією цей спосіб був лише модифікований в частині використання як присипається крихти і в складі клейового шару дрібних фракцій відходів від дроблення кольорового штучного щебеню. Весь процес обробки готових панелей складався з ґрунтовки поверхні, нанесення на неї клейового шару, присипки подрібненої крихти та закріплення її латексним покриттям.
Ґрунтовка проводилася розведеним водою латексом СКС-65 ДП. Клеючою підкладкою служила суміш латексів МБМ-5С, СКС-15 ГП, стабілізатора ОП-7 і води, взятих у співвідношенні 1: 0,27: 0,25: 0,27. Як наповнювач у цю суміш вводилися білий цемент і мелені відходи від дроблення штучного щебеню.
На клейовий шар відразу після його нанесення присипалася подрібнена кольорова крихта фракцій від 1,2 до 5 мм, яка потім злегка притрамбувалась і після витримки годинника закріплювалася латексом МБМ-5С.
Присипка фактурного шару крихти крупністю 2,5 мм здійснювалася трьома способами: пневматичним з пістолета-розпилювача зі спеціальним комплектом сопел, що працює під тиском 0,3-0,35 МПа; вручну через сито з осередками 5 мм; в електричному полі, на установці, змонтованій в лабораторії прикладної радіоелектроніки, з використанням як джерело живлення електростатичного генератора ЕРГ-150 (максимальна напруга 150 тис. В, робочий струм 1 мА).
Останній спосіб, що дав найкращі результати у сенсі забезпечення рівномірності покриття, заснований на використанні силової взаємодії електричних полів та зарядів, що переносяться матеріалом. При цьому сипкий матеріал попередньо попадає на багатоелектродну пластину з електричним потенціалом. При однаковій полярності зарядів частинок вони, відштовхуючись одна від одної, рівномірно розташовуються у просторі, що забезпечує більшу однорідність осадженого шару.
Після огляду всіх видів фактур, отриманих описаними способами, проводилися їх випробування на поперемінне зволоження та висушування, вологопроникність при капілярному підсмоктуванні та морозостійкість. Випробувані зразки були кубами з пінобетону = 700 кг/м3 з нанесеним на одну з граней декоративним покриттям. Перший вид випробувань проводився шляхом занурення двошарових кубів у воду лицьовим шаром на глибину 1 см і витримування в ній протягом години: після цього зразки висушувалися при = 333 К протягом 16 год. крихти на поверхні не перевищило 20%.
